Щиро вітаємо з особливим святом для нашої країни та хочемо поділитися з вами ЛЕГЕНДОЮ про МОВУ
Ділив Бог між народами землю і дарував їм мови. Роздав усе, що мав, і сів відпочивати. Аж тут пізно ввечері приходять козаки. Розуміють, що запізнилися. Високі, вусаті, чуби вітер розвіває – стали і мовчать.
– Де ж ви були, коли я всіх кликав? – запитує.
Боже, від бусурманів світ захищали.
– Залишив я трохи землі для себе, – каже Господь. – Дарую цю землю вам, козаки.
І подарував нашим предкам Україну.
А мову? Не будуть козаки щасливі німими.
– Подарую їм свою мову, нехай розмовляють. А я буду завжди літати поруч і щебетати.
Кажуть, саме з того часу українську мову і стали називати солов’їною.
По-своєму кожна Пташина співає, По-своєму кожен Народ розмовляє. У мене й народу мого Українська є мова чудова, Своя, материнська. По світу її, Як святиню, нестиму Допоки живу, В чистоті берегтиму, З Любов’ю сердечною, Вірністю сина. Ця мова для мене, Як мати, єдина. С. Жупанин
Коментарi